?

Log in

Previous Entry

Трубадури

Жанри поезії трубадурів:


  • Балада (окситанською: balata — «танцювальна») зберігає в словах і музиці багато рис, що вказують на її зв'язок з народними піснями хороводів; у одній баладі прямо згадується «квітнева королева», традиційний персонаж народних весняних обрядів. Існує також гіпотеза про значний вплив на розвиток поезії трубадурів поетичної культури арабської Іспанії і, перш за все, заждаля — жанру строфічної поезії розмовною арабською мовою, якою користувалися мешканці Іспанії як християни, так і мусульмани;

  • Кансона (чи канцона) (cansos або chansons): один з основних жанрів поезії трубадурів, ліричний вірш про лицарське кохання в середньовічній поезії прованських трубадурів або просто любовна пісня (окситан. Canso, іт. canzone — «пісня»);

  • Сирвента (окситан. sirventes — «службова пісня»): Зразком для формальної побудови сірвенти служила кансони. Але сірвенти відрізняються від любовної пісні своєю тематикою. Це жанр обговорення релігійних, моральних, політичних питань. У сірвенті трубадури висміювали недоліки супротивників і оспівували чесноти друзів;

  • Плач (planh — блукаючий, оманливий): Персональна сирвента, яка висловлює скорботу поета з приводу смерті свого покровителя або близької людини (див. "Плач Ярославни");

  • Альба (окситан. alba — «ранкова зоря»): скарга закоханих на неминучість розлуки з настанням ранку. Являє собою драматичний діалог кавалера з дамою якому іншому, що охороняє спокій закоханих. Діалогічність альби вказує на її зв'язок з народною піснею;

  • Пастурель (pastorella або pastorela): пісні, що зображають розмову лицаря з пастушкою;


До нас доповзли "шансон" та "балада": під баладу ніхто не танцює, "шансон" такий шансон.



Сервента доставляє (переклад російською):



Мужики, что злы и грубы,

На дворянство точат зубы,

Только нищими мне любы!

Любо видеть мне народ

Голодающим, раздетым,

Страждущим, не обогретым!

Пусть мне милая солжёт,

Ежели солгал я в этом!



Нрав свиньи мужик имеет,

Жить пристойно не умеет,

Если же разбогатеет,

То безумствовать начнёт.

Чтоб вилланы не жирели,

Чтоб лишения терпели,

Надобно из года в год

Век держать их в чёрном теле.



Кто своих вилланов холит,

Их ни в чём не обездолит

И им головы позволит

Задирать — безумен тот.

Ведь виллан, коль укрепится
,
Коль в достатке утвердится,

В злости равных не найдёт —

Всё разрушить он стремится.



...



ще щось:



Мила мне радость вешних дней,

И свежих листьев, и цветов,

И в зелени густых ветвей

Звучанье чистых голосов, —

Там птиц ютится стая.

Милей — глазами по лугам

Считать шатры и здесь и там

И, схватки ожидая,

Скользить по рыцарским рядам

И по оседланным коням.



Мила разведка мне — и с ней,

Смятенье мирных очагов,

И тяжкий топот лошадей,

И рать несметная врагов.

И весело всегда я

Спешу на приступ к высотам

И к крепким замковым стенам,

Верхом переплывая

Глубокий ров,— как, горд и прям,

Вознесся замок к облакам!



...